ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Сучасні діти приходять до школи з бажанням діяти, причому діяти успішно. їм подобається на уроці не просто слухати, а ставити запитання, обговорювати проблеми, брати інтерв'ю, приймати рішення, придумувати, фантазувати тощо. Якщо вчитель постійно організовує на своїх уроках таку діяльність, то навчання буде успішним, а здобуті знання — якісними.



Щоб зайняти гідне місце в європейській спільноті, наша держава потребує якісної освіти* Саме на якісну освіту сподіваються батьки, які хочуть бачити своїх дітей підготовленими до життя, саме до неї прагнуть діти, які мріють знайти своє місце в житті, бути освіченими та конкурентоспроможними.
Така організація педагогічної діяльності вимагає від учителя оволодіння новими методами роботи, упровадження нових педагогічних технологій, усвідомлення вчителем необхідності самому вчитись, творити, розвиватися та самовдосконалюватися.
Проведення уроків із використанням технології формування та розвитку критичного мислення є одним із напрямів підвищення якості освіти. Основне завдання вчителя, який навчає учнів мислити критично,— це навчити їх ставити запитання та формулювати проблеми,
| Уміння розв'язувати проблеми — шлях до до сягнення мети, шлях до успіху.
У вітчизняну педагогіку ця технологія перейшла близько десяти років тому.
Технологія формування та розвитку критичного мислення — система діяльності, що базується на дослідженні проблем і ситуацій на основі самостійного вибору, оцінки й визначення ступеня корисності інформації для особистих потреб і цілей.
Згідно з тлумачним словником української мови, мислити — означає міркувати, зіставляти явища об'єктивної дійсності, роблячи висновки. Критичне мислення є досить складним процесом творчої переробки інформації, пов’язаним з її усвідомленням, переосмисленням і творчою генерацією ідей.
Критичне мислення — це процес, який найчастіше починається з постановки проблеми, продовжується пошуком і осмисленням інформації, закінчується прийняттям рішення щодо розв’язання порушеної проблеми.
Педагог, який працює творчо, розуміє проблеми учнів, особливості певного учнівського колективу, повинен уміти зорієнтувати їх на критичне осмислення будь-якої проблеми, їх ролі в розв’язанні, здатності до індивідуальної чи групової роботи. При цьому необхідно пам’ятати, що критично мислитй учень може в будь-якому віці, але навчитися м А лити критично не можна протягом одного уроку. Для цього необхідне систематичне застосування прийомів і методів, які б навчали учн|в мислити критично та вдосконалювали й розвивали це вміння.



Критичне мислення має певні характеристики:
Самостійність. Ніхто не може мислити за людину, висловлювати її думки, переконання, ідеї тощо. Мислення стає критичним, тільки якщо носить індивідуальний характеритик.

                Постановка проблеми. Критичне мислення досить часто починається з постановки проблеми, а її розв'язання стимулює людину мислити критично. Початок розв’язання проблеми — це збирання інформації за нею, бо роздумувати «на порожньому місці» фактично неможливо.
Прийняття рішення. Закінчення процесу критичного мислення — це прийняття рішення, яке дозволить оптимально розв’язати поставлену проблему.
Чітка аргументація. Людина, яка мислить критично, повинна усвідомлювати, що часто одна проблема може мати декілька розв’язань. Тож слід підкріпити прийняте рішення власними вагомими, переконливими аргументами, які б доводили, що саме таке розв’язання є найкращим, оптимальним.
Соціальність. Людина живе в соціумі, тому доводити свою позицію вона повинна в спілкуванні. У результаті спілкування, диспуту, дискусії людина поглиблює свою позицію або може змінити її.
Коли вчитель вирішує для себе, що використовуватиме в роботі методи формування й розвитку критичного мислення, він має усвідомлювати, що навчити учнів мислити критично з першого уроку фактично неможливо. Критичне мислення формується поступово, воно є результатам щоденної копіткої роботи вчителя й учня з уроку в урок, з року в рік. Не можна виділити чіткий алгоритм дій учителя з формування критичного мислення в учнів. Але можна визначити певні умови, створення яких здатне спонукати й стимулювати учнів до критичного мислення.

Час. Учні повинні мати достатньо часу для збирання інформації з проблеми, її обробки, вибору оптимального способу презентації свого рішення. Роботу з формування критичного мислення можна проводити не тільки на уроці, а й перед ним і після нього.
Очікування ідей. Учні мають усвідомлювати, що вчитель очікує від них висловлювання думок та ідей у будь-якій формі. їх діапазон може бути необмеженим, ідеї можуть бути різноманітними, нетривіальними.
Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками. Унаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій внесок у розв’язання проблеми.
Цінування думок інших. Учні мають уміти слухати й цінувати думки інших. При цьому вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв’язання проблеми дуже важливо вислухати всі думки зацікавлених людей, щоб мати можливість остаточно сформулювати власну думку з проблеми, яка може бути скоригована «колективною мудрістю».
Віра в сили учнів. Учні мають знати, що їм можна висловлювати будь-які думки, мислити поза шаблоном. Вони мають бути впевнені, що можуть вкласти свою «цеглинку» у зведення «будинку», яким є розв’язання проблеми. Учитель має створити середовище, вільне від жартів, глузувань.
Активна позиція. Учні мають займати активну позицію в навчанні, отримувати справжнє задоволення від здобування знань. Це стимулює їх до роботи на складнішому рівні, до прагнення мислити нестандартно, критично.
Урок критичного мислення має певну структуру та складається з п’яти основних етапів.